Як стан роботи змінюється на краще

Важлива мета команди Design Research — донести голос клієнта до наших штатних команд, які розробляють і створюють більш грамотний спосіб роботи. Маніфест «Гнучке майбутнє» сприяє втіленню в життя результатів наших досліджень і залучає до обговорення розвитку світу праці. Ми відкриваємо нові гнучкі підходи до співпраці, творчості, інновацій, продуктивності та благополуччя на роботі. І це лише початок.

Міський пейзаж із сонячними відблисками на дахах будівель

Поза всяким сумнівом, десятиріччя розпочинається тривожно. У всьому світі інфраструктури, які мають захищати наше здоров'я, суспільство й економіку, потребують радикального переосмислення. І тепер, коли чітко вимальовуються наслідки цих змін, на передній план глобальної дискусії виходять питання про те, як ми працюємо.

Де б ви не були, чи то в Берліні, чи то в Токіо, чи то в каньйонах Мілл-Веллі штату Каліфорнія, найбільш стійкі до потрясінь робочі місця потребуватимуть все більшої гнучкості. Ці зміни дають змогу людям працювати будь-де. Їх наслідками стануть різноманітні графіки роботи; нові способи зустрічатися, співпрацювати та вчитись один в одного; вони вплинуть на планування міст і нові підходи до побудови кар'єри. Ось що ми називаємо гнучким майбутнім.

Місця для гнучкої роботи

Раніше під гнучкими робочими місцями розуміли відкриті офіси із загальним простором і окремими кімнатами відпочинку. Але що більше команд обирають віддалену роботу, то частіше ми бачимо людей, що працюють де завгодно: в офісі, за кухонним столом та в будь-якому іншому місці.

Віддалена робота — це не щось принципово нове. Технологічна компанія Basecamp працює винятково в дистанційному режимі понад 20 років і навіть написала про це книгу. Так само компанія GitHub, що розробляє ПЗ, має понад десять років досвіду роботи з розмежованим персоналом і ділиться зі своїми новими працівниками інформацією через дописи у блозі. Від початку пандемії COVID-19 робота розмежованого персоналу, яку колись вважали порівняно нішевим варіантом, стала мейнстримом. «Компанії зрозуміли, що їм потрібна стратегія роботи розмежованого персоналу, щоб бути готовими до будь-яких викликів», — пояснює Кейт Лістер, президент консалтингової компанії Workplace Analytics, що в Сан-Дієго.

Чоловік працює за ноутбуком у кафе перед великим скляним вікном
Оскільки багато людей дуже задоволені роботою вдома, і це в такі непрості часи пандемії, а компанії на кшталт Twitter і Hitachi заявили про можливість дистанційної роботи в майбутньому на невизначений час, агенти з торгівлі комерційною нерухомістю занервували. Але, ймовірно, офіси все ж таки залишаться навіть у постпандемічному світі. «Думки досить протилежні: або в майбутньому всю роботу буде виконувати розмежований персонал... або всі будуть перебувати в офісі одночасно. Гадаю, що насправді буде знайдено якийсь проміжний варіант», — вважає Енні Ауербах, співзасновниця лондонського аналітичного агентства з питань культури Starling і авторка книги Flex: Reinventing Work for a Smarter, Happier Life.
“«Думки досить протилежні: або в майбутньому всю роботу буде виконувати розмежований персонал... або всі будуть перебувати в офісі одночасно. Гадаю, що насправді буде знайдено якийсь проміжний варіант», — вважає Енні Ауербах, співзасновниця лондонського аналітичного агентства з питань культури Starling і авторка книги Flex: Reinventing Work for a Smarter, Happier Life.”
Енні Ауербах
Найближчими роками інформаційним працівникам варто чекати від своїх роботодавців експериментів із місцем роботи. Наприклад, робоче місце може передбачати роботу вдома над особливими завданнями в поєднанні з роботою у спільних офісних приміщеннях, що сприяють особистій співпраці. «Подумаймо про часи, коли ми будемо навмисно збиратися разом», — додає Ауербах. І замість визначення нового стандарту компанії ми можемо перейти до індивідуального вибору як до нової норми. «Мій ідеальний гнучкий графік не буде таким самим, як ваш».
Woman working on a small model at workstation
Last Lemon’s Lisa Swerling working at her home studio in California
Людина тримає та розфарбовує маленьку модель
Деякі самозайняті працівники, зокрема творчі партнери Ліза Сверлінг і Ральф Лазар із компанії Last Lemon, тривалий час змінювали місце роботи. Ця подружня пара родом із Південної Африки, яка нині живе в окрузі Марін штату Каліфорнія, вже протягом двох десятиліть створює ілюстровані матеріали й витвори мистецтва. 
Photo of framed illustrations of a red safari truck and a blue abstract face
Інколи Ральф і Ліза роблять це у своїй домашній студії, а коли подорожують світом, можуть цілими місяцями працювати в Ботсвані або на Сейшельських островах. Зі слів Сверлінг, раніше, коли вони працювали онлайн здалеку, це здавалося майже науковою фантастикою: «О, боже! Ми на крихітному острівці посеред Індійського океану. Як таке сталося? Хіба це можливо?» А після переїзду до Сполучених Штатів Ліза і Ральф були здивовані, наскільки легко їм вдавалося підтримувати відносини з європейськими партнерами: «Те, що відстань не має жодного значення, майже збивало з пантелику».
Людина тримає телефон і склянку апельсинового соку, а поруч стоїть миска з ягодами
Кейт Лістер, президент Global Workplace Analytics

Гнучкі графіки

Мабуть, у розширенні можливостей робочого місця найбільш цікаво те, як вони впливають саме на вашу роботу. Робота розмежованого персоналу забезпечує більш гнучкий робочий графік, ніж традиційна робота з 9 до 17.

Зважений підхід багатьох команд до робочого часу з'явився не за одну ніч. Новатор у сфері розмежованих робочих місць і технологічний підприємець Метт Мулленвіґ у своєму блозі пояснює, що, коли компанії почали працювати дистанційно, вони часто копіювали роботу в офісі, сподіваючись на те, що працівники сидітимуть за своїм столом увесь день. Він стверджує, що більш розвинуті організації, які починають переходити на дистанційний режим, використовують асинхронний графік роботи, зручний для працівників.

Коли роботодавці послабляють жорсткі вимоги до робочого часу, відбувається різка зміна: культура присутності на робочому місці перетворюється на культуру, орієнтовану на результат. «Краще за все ми працюємо не на марафонських дистанціях, а на спринтерських, — зауважує Кейт Лістер. — Відомо, що краще за все керувати роботою людей, коли вони мають чіткі цілі й засоби для їх досягнення, а також можливість автономно виконувати свою роботу. Ми зрозуміли це ще з 50-х років минулого століття, але й досі цим не користуємося. ...Якщо люди справляються зі своєю роботою, яку оцінюють за результатами, і працюють успішно, то яка різниця, в який час вони виконують цю роботу?» Кейт додає, що, використовуючи модель, орієнтовану на результат, керівники мають спокійно ставитися до того, що їм не треба контролювати кожен крок своїх працівників. І щодо деяких робочих місць це суттєві зміни.

Деякі керівники, як-от віце-президент напрямку дизайну Dropbox Аластер Сімпсон, вже обрали підхід до керування, що ґрунтується на довірі до працівників та їхній автономії. «Якщо ви набрали неймовірно розумних людей і намагаєтеся роз'яснити їм, як саме треба працювати за умов жорсткого процесу, ви ніколи не матимете гарних результатів. Але якщо ви поставите перед ними правильні цілі й забезпечите відповідними засобами, я думаю, що вони чудово впораються зі своєю роботою», — вважає Аластер.

Аластер Сімпсон, віце-президент із дизайну Dropbox
Аластер Сімпсон, віце-президент із дизайну Dropbox

Коли люди краще контролюють свій робочий час, їхня продуктивність зростає, а не падає. «Великий страх, що коли ви даєте людям можливість розпоряджатися своїм часом, то падає продуктивність, виявився безпідставним», — робить висновок Енні Ауербах.

Тож основне завдання людей, які працюють дистанційно, — використати переваги гнучкого графіка: вони мають встановити межі робочого часу, працювати в найбільш ефективні години та не потрапити в пастку нескінченного робочого дня. Ауербах пояснює: «Останнє, чого б ви хотіли, — це замінити присутність в офісі на цифрову присутність, щоб перейти від режиму з 9 до 17 до цілодобового режиму. Бо тоді ми просто перенесемо погані звички з робочого місця в новий простір із гнучким графіком, вдаючи, що це справжній гнучкий графік».

Nicolas Leschke, CEO and founder of ECF Farmsteads

Ніколас Лешке, генеральний директор берлінського стартапу ECF Farmsystems, каже, що навчився створювати особисті межі за допомогою кількох хитрощів, зокрема вимкнення телефону на ніч і обмеження доступу до робочої електронної пошти з головного екрана телефону. «Це дуже складно викинути зі своєї голови, — ділиться він. — Але тепер я думаю, що в певному сенсі я роблю дуже правильно. Мабуть, я поступово навчився цьому».

Також в інтересах роботодавців — не допустити професійного вигорання працівників. «Здоров'я людей — психічне й фізичне — вкрай важливе для їхньої продуктивності, — каже Кейт Лістер. — Раніше нам нечасто доводилося чути від вищого керівництва щось на кшталт “гнучкість”, “баланс між професійним і особистим життям” і “психічне здоров'я”. Але нині ми це безперечно чуємо».

Як пояснює Енні Ауербах, гнучкий графік роботи йде на користь широкому колу працівників — не лише батькам, але й тим, хто піклується про літніх родичів, має власні інтереси й кому просто потрібно більше особистого часу: «Це новий спосіб сприйняття: замість того, щоб сприймати гнучкість як щось небажане, але обов'язкове, ви сприймаєте гнучкість як шлях у майбутнє, спосіб залучення найкращих талантів і можливість для ваших працівників відчути задоволення й гармонію».

Мелані Кук

Гнучкі інструменти

Гарна новина щодо робочих місць полягає в тому, що інструменти для роботи розмежованого персоналу не дуже відрізняються від цифрових, які вже багато хто освоїв. Вони просто надзвичайно важливі для дистанційної роботи. «Я маю на увазі не лише такі комунікаційні технології, як Zoom чи Google Hangouts. Я також говорю про технології співпраці, зокрема Dropbox. ...Без них ми не змогли б працювати дистанційно», — зауважує Мелані Кук, генеральний директор освітньої компанії Hyper Island

За словами Кук, вона спостерігає серед людей небачений досі оптимізм щодо технологій; вони вважають, що технології радше здатні забезпечувати людей роботою, аніж бути темною силою, яка загрожує залишити їх без роботи внаслідок масової автоматизації: «Вони знімають певну напруженість, пов’язану з поїздками на роботу. І дають змогу більше часу проводити з родиною».

«Пандемія COVID-19 стала колосальним каталізатором цифрового перетворення, оскільки багатьом компаніям довелося перенести свій документообіг онлайн», — говорить Віт Баук, головний операційний директор компанії HelloSign (компанія, що належить Dropbox), яка займається електронними підписами та дає можливість розмежованим командам підписувати офіційні документи, не зустрічаючись з іншою стороною на спільній території. Сюди можуть входити будь-які папери — від документів про прийняття на роботу до договорів із постачальниками. «Компаніям потрібен спосіб, щоб і надалі укладати ці важливі угоди онлайн, а ми робимо так, щоб це було легко й безпечно», — пояснює Віт Баук.

«Я вважаю, в технологічних інструментів є майбутнє, оскільки їх можна використовувати для зміцнення культури праці. Проте ми ще не пройшли цей шлях до кінця».

Кейт Лістер, президент консалтингової компанії Workplace Analytics, Сан-Дієго

Оскільки команди застосовують все більше й більше різних цифрових інструментів — для електронних підписів, демонстрацій на дошці, керування проєктами, чатів та інших спільних дій, — слід забезпечити зручну навігацію для працівників. Інструменти стають більш інтегрованими, щоб працювати спільно, а не конкурувати за вашу увагу. Ось конкретний приклад. У 2019 році компанія Dropbox запустила функцію Dropbox Spaces, яка мала стати не лише сховищем, але й важливим центром для співпраці та інтеграції з іншими інструментами, зокрема Slack, Zoom і Trello. «Ми все більше починаємо орієнтуватися на платформи й робочі процеси. Завдяки Dropbox Spaces команди можуть збирати безліч файлів із різних місць в одному централізованому просторі, що створює можливість продуманої співпраці. Це справжня еволюція того, що забезпечило успіх Dropbox спочатку», — пояснює Аластер Сімпсон.

 

Зрештою, цифрові робочі інструменти будуть для розмежованих команд чимось більшим, ніж просто засобом, що сприяє продуктивності. Їх будуть використовувати, щоб задовольняти емоційні та творчі потреби, коли учасники спільноти перебуватимуть далеко один від одного. «Ви дійсно втрачаєте новизну, що з'являється під впливом роботи з людьми навколо, заряд креативності від імпровізованої перерви на каву або натхнення від швидкого погляду на чийсь екран», — зазначає Фред Уорді з берлінського творчого агентства Kids, який на карантині під час пандемії створив сайт I Miss The Office, що імітує звуки в офісі. Фред розуміє, що насправді приваблюють не так самі звуки, як люди, які їх створюють: «Ось чому цей сайт служить розрадою для багатьох людей».

illustration of different living and work environments connected by staircases

 

Створити цифрові альтернативи цим випадковим неформальним моментам серед колег буде дуже непросто. «Я вважаю, в технологічних інструментів є майбутнє, оскільки їх можна використовувати для зміцнення культури праці. Проте ми ще не пройшли цей шлях до кінця», — зауважує Кейт Лістер.

Багато компаній, персонал яких працює віддалено, нині розраховують на відеозв'язок із командою, дописи та ланцюжки чатів у формуванні культури праці. Згодом з'являться нові функції та інструменти, які краще забезпечуватимуть можливості різноманітних планових і випадкових зустрічей в організації. 

 

Гнучкі відносини

Просте копіювання офісної культури зайве, бо робота розмежованого персоналу може бути більш успішною завдяки використанню нової динаміки в цифровому середовищі.

Структура роботи розмежованого персоналу, безумовно, набагато спрощує зв'язок між працівниками. Наприклад, компанія з командоутворення The Go Game, яка із 2001 року проводить живі та змішані заходи для команд, нині рекламує віртуальну платформу, яка може підтримувати аудиторію понад 1500 осіб з усього світу. «Ми всі прагнемо створити віртуальний досвід, який би долав відстань між людьми, що працюють дистанційно, — говорить Ієн Фрейзер, співзасновник і генеральний директор компанії. — Компаніям потрібні рішення, які б забезпечували реальний, комплексний, динамічний зв'язок».

Майкл Франті
Подолання географічних відстаней також має потенціал для створення більш різноманітних і комплексних мереж, програм наставництва та найму. FREE THE WORK, неприбуткова правозахисна ініціатива в Лос-Анджелесі, — це пошукова база даних і платформа з матеріалами, на якій представлені маловідомі автори. Її призначення — ознайомити з цими авторами телевізійні, кінематографічні та рекламні компанії з усього світу. «Ми віримо, що залучення маловідомих талантів приведе до відродження творчості на благо всіх людей. Дуже важливо представити їхні роботи, — вважають у команді FTW. — Частина цього процесу — це справжні історії. У світі має бути більше історій, які показуватимуть всім нам, які є можливості».
Panel of women and men sitting together at an event

У певному сенсі дистанційне спілкування також мінімізує упередженість серед колег. Кейт Лістер відзначає, що віртуальне спілкування може послабити ієрархію в організації, надаючи можливість інтровертам та іншим людям більш вільно виражати свої думки: «Це дійсно вирівнює правила гри. Кожен має право голосу». 

Як пояснює Енні Ауербах, стереотип про здатність встановлювати глибший зв’язок в офісному середовищі не зовсім справедливий: «Існує страх, що, коли ми працюємо вдома, ми перебуваємо в ізоляції та не почуваємося частиною чогось. Я помітила, що в такій ситуації ми почуваємося так, ніби ми в офісі вдягнули навушники та ні з ким не розмовляємо. Це проблема не дистанційної роботи, а дистанційного спілкування». Зрештою, побудова довіри серед учасників команди менше залежить від конкретних інструментів чи платформ, а більше від звичок, що притаманні людям. У цьому можуть допомогти періодичні зустрічі або заходи, на яких учасники команди можуть ближче познайомитись один з одним.

Кейт Лістер додає: «З дослідження випливає, що нам не потрібно витрачати багато часу на особисте спілкування, щоб підтримувати довірчі відносини. Фактично більшість віртуальних компаній збираються раз або двічі на рік, і часто лише для спілкування. Здається, що ці нечасті зустрічі — все, що їм потрібно для підтримування високого рівня довіри».

Мелані Кук розповідає, що її команда під час пандемії запровадила віртуальні зустрічі, що відбуваються двічі на день. Ранкова зустріч оперативна, а післяобідня — неформальна, яка заміняє щоденні зустрічі в коридорі: «Наш післяобідній чат часто використовується для спілкування на будь-які теми. Це просто певна перевірка працездатності».  

Гнучкі міста

Оскільки повсякденне робоче життя людей досягає нових рівнів гнучкості, міста теж очікують на зміни.

Безліч нових чинників впливатимуть на те, де житимуть і працюватимуть люди. Наприклад, ті, хто традиційно залишав рідні міста в пошуках кращих економічних можливостей і вирушав до великих міст, більше не мають такої потреби. Чженру Гой із Goy Architects — невеличкої архітектурної фірми, три партнери-засновники якої перебувають у Сингапурі, Індонезії та Таїланді, каже, що робота організована навколо їхнього життя. Кожен із партнерів живе поруч із сім'єю й друзями, координуючи роботу у хмарному середовищі.

Дессі Анггадеві

Багаті міста, куди працівники з'їжджаються на роботу, зможуть відчути певне полегшення, оскільки люди виїдуть у передмістя або села, де вони матимуть місце для віддаленої роботи й доступ до природи. А деякі громади навіть зможуть оживити свою економіку. «У світі й країні є місця, де активно набирають дистанційних співробітників і проводять для них навчання, а також навчають місцевих жителів, як стати гарним кандидатом на дистанційну роботу. А інколи навіть надають грошову допомогу для переїзду, — розповідає Кейт Лістер. — Вони прагнуть створити нові види робочих місць для своєї економіки».

Міста, наповнені працівниками, що працюють за гнучким графіком, організовуватимуть себе по-новому, переосмислюючи звичайні поїздки між житловими та комерційними районами міста. C40 Cities, всесвітня мережа міст, що намагається боротися зі змінами клімату, представляє картину світу, де за 15 хвилин можна дістатися до будь-якого місця. Завдяки своїй архітектурній практиці Гой побачила, що містобудування за змішаним принципом, коли дім, робота, магазини роздрібної торгівлі та розваги розташовані в одному районі, може стати корисним навіть для самої роботи. «Я відкриваю для себе щось нове, коли потрапляю в навколишнє середовище, щоб побачити, відчути, спробувати щось і поспілкуватися зі спільнотою. Гадаю, щоб стати кращим дизайнером, слід установити зв'язок із тим, що є навколо мене», — вважає вона.

Зображення двох людей, що працюють за столом в оточені рослин
15-хвилинні міста 1,5 хв
Енні Ауербах представляє нові типи організації роботи, наприклад центр у районі міста, де представники різних галузей і вікових груп можуть займатися своїми справами в одному активному просторі. «Бути автономним... не обов'язково означає бути самотнім», — пояснює вона. Енні уявляє собі таке місце більш різноплановим і орієнтованим на спільноту, ніж сучасні коворкінги. Зрештою, оскільки в багатьох частинах світу населення старішає, ідея виходу на пенсію в певному віці може змінитись. Ауербах вважає: «Думка про те, що в певний момент ми все припиняємо та виходимо на відпочинок... стає все менш поширеною». Вона зауважує, що тепер люди старшого віку розпочинають справи з нуля.

Гнучкі особистості

Що стосується окремих працівників, майбутнє потребуватиме від них як реактивного, так і проактивного підходу до роботи.

Людям доведеться реагувати на зростання масової автоматизації, тобто технології та штучний інтелект будуть виконувати певні завдання, які зазвичай виконували люди. Мультимедійна художниця й дизайнерка Керрі Сіцзя Ван вивчає можливі наслідки у своїй антиутопічній програмі «An Interview with ALEX», що імітує співбесіду з менеджером відділу кадрів, наділеним штучним інтелектом, під час прийняття на роботу. «Мета програми “An Interview with ALEX“ — розглянути, які проблеми можуть виникнути в разі втрати контролю над технологіями, якщо не замислюватись, як і для кого вони працюють, до яких наслідків можуть призвести й хто, зрештою, розплачуватиметься за ці наслідки», — пояснює Ван.

Керрі Сіцзя Ван

Коли одні професії зникатимуть, неодмінно з'являтимуться нові. Згідно зі звітом Dell Technologies, Інститут майбутнього прогнозує, що у 2030 році з'являться 85 % професій, яких нині ще немає. Люди будуть менше виконувати повторювані завдання й більше використовувати унікальні людські навички, зокрема критичне мислення та співпрацю. Мелані Кук прогнозує «глобальну надзвичайну ситуацію із підвищенням кваліфікації», за якої людям доведеться навчатися професіям майбутнього.

Ауербах додає: «Насправді потрібно все життя займатися самоосвітою. Навчання ніколи не закінчується, тому що технології змінюються, а навички розвиваються. Тобто нам потрібно зростати, навчатись і переучуватися протягом усього нашого життя». Уже з'явилися можливості прискореного навчання, яке необхідне для адаптації до потреб професійного зростання, зокрема, мова йде про програму навчання Google Career Certificates.

Адаптація до мінливих обставин означає, що тепер кар'єра в багатьох напрямках вже не розвиватиметься сама собою. Можливо, людям доведеться зайняти проактивну позицію, навчаючись і змінюючись у пошуках власного шляху. Ауербах каже, що слід очікувати «більш звивистого шляху, яким вони, можливо, схочуть рухатися за вертикаллю чи за діагоналлю в різних сферах. Можливо, вони схочуть зупинитись і помандрувати. Можливо, вони схочуть зупинитись і навчитись, перш ніж повернутися на робоче місце. Усі ці варіанти ще більше переплітаються... протягом усього нашого життя».

Навіть у Японії, де компанії традиційно проводили політику довічної зайнятості, люди починають гнучкіше думати про власну кар'єру. Токійська організація En Factory надає послугу, що допомагає компаніям підтримувати своїх працівників у питанні отримання й збереження додаткових робіт як у самій компанії, так і за її межами. «Сьогодні додаткова робота стає прийнятною, оскільки працівники можуть отримувати новий досвід і навички», — каже Масакі Шиміцу, директор із розвитку бізнесу компанії En Factory. Він розглядає додаткову роботу як безпрограшний варіант для компаній і працівників. Компанії можуть використовувати нові навички своїх працівників, а ті — розширяти перспективи своєї кар'єри. Шиміцу зазначає, що більшість працівників En Factory мають додаткову роботу, від створення вебсайтів до пошиття одягу для собак. У нього самого чотири роботи, одна з яких у кафе для домашніх тварин Hedgehog Cafe. Масакі говорить, що його підхід до роботи здавався дуже незвичним, коли він вперше знайшов додаткову роботу у 2012 році. Про нього навіть розповідали в новинах. Але тепер досить багато таких людей, і він ділиться з ними своїми порадами й рекомендаціями.

 

Masaki Shimizu

Позаштатна праця та підприємництво й надалі будуть більш ризикованими та менш стабільними, ніж традиційні штатні посади, тому такі працівники потребуватимуть кращої державної соціальної підтримки. Один із таких прикладів — Alia, портативна платформа пільгових виплат для домашніх працівників, зокрема нянь, хатніх прибиральниць і доглядальників. Деякі роботодавці або клієнти можуть допомагати працівникам через платформу Alia, наприклад оплачувати лікарняні та надавати доступ до таких страхових послуг, як страхування життя. «Є дуже багато людей, які працюють більш ніж 40 годин на тиждень і не мають жодної опори чи захисту, тому що ці 40 годин можуть бути розподілені на 40 робочих об'єктів замість одного роботодавця, — зазначає Палак Шах, директор-засновник організації NDWA Labs, що створила Alia. — Alia — це перша ластівка майбутнього роботи. Ми знаємо, що якщо ми зможемо вирішити ці проблеми для домашніх працівників, то зможемо зробити це для будь-якого працівника».

Пара художників, Ліза Сверлінг і Ральф Лазар, — втілення звивистого шляху, який багатьох чекає попереду: «Що нам завжди здавалося цікавим у нашій історії (адже ми потрапили в дійсно дивовижне місце), так це те, що вона рясніє невдачами, — зізнається Сверлінг. — І це весело, і це надихає, бо насамперед ми — вроджені оптимісти. І ви точно не зможете зробити те, що робимо ми, без оптимізму, бо тоді не досягнете своєї мети. ...Потрібно завжди переосмислювати свою роботу».

Woman in orange shirt and man in blue stand together surrounded by cartoons
Четверо молодих людей стоять на блакитному фургоні й дивляться на небо в біноклі

Зрештою, люди й надалі шукатимуть у роботі сенс і можливість самореалізації, навіть якщо на їхньому шляху буде ще більше крутих поворотів. Ніколас Лешке з компанії ECF Farmsystems так описує відчуття задоволеності своєю нинішньою роботою: «Ви перебуваєте в межах міста; у вас екологічне робоче місце, яке цілком вас задовольняє; ви працюєте з тим, що пов'язано з природою. Я гадаю, все це створює добру карму».

Чженру Гой із компанії Goy Architects зазначає, що гнучка модель роботи компанії дає їй змогу знижувати темп і розвиватися поступово, щоб працювати якомога цілеспрямованіше: «Ми й досі експериментуємо та визначаємо, що нам слід зробити для архітектури. Тож ми постійно розмірковуємо над тим, що та як ми повинні робити, і це йде на користь спільноті та довкіллю. ...У нас є час, щоб подумати, проте ми енергійно працюємо й можемо впливати на ситуацію завдяки власним проєктам».

Woman in white shirt and glasses reading from a book in a workspace

Мелані Кук пропонує протягом усієї кар'єри застосовувати принцип так званого повільного мислення замість панічної реакції «бий або біжи» на все, що відбувається в світі. Вона рекомендує «дати собі час, щоб ретельно спланувати свою кар'єру й деякі експерименти... щоб знайти найбільш успішний шлях для себе».

Кейт Лістер сподівається, що на робочих місцях знайдуться кращі способи для визначення й застосування навичок, інтересів і сильних сторін людей. «Саме в цьому разі ми матимемо максимальну продуктивність від людей», — вважає вона.

Зрештою, гнучкі підходи до майбутнього праці допоможуть нам протистояти тому, що чекатиме попереду, працювати на совість і адаптуватися до нових обставин. Наше гнучке майбутнє потребуватиме рішень, щоб здолати перешкоди. Мелані Кук зауважує: «Оптимізм вселяє те, що людству притаманна неймовірна гнучкість. Люди можуть адаптуватися до будь-яких обставин».

Наше гнучке майбутнє також навчить заздалегідь зосереджуватися на найважливіших для нас речах. Зміна умов праці допоможе нам знайти кращі способи для збалансування наших пріоритетів — від захоплень і спілкування з людьми до виконання професійних справ, які ми вважаємо найбільш значущими та цінними. Ми маємо забезпечити, щоб кожен аспект особистості міг проявитися якнайкраще і щоб кінцевий результат рівною мірою стосувався як особистого життя, так і роботи. Адже, як каже Енні Ауербах, «за намаганням людей працювати за гнучким графіком завжди стоїть життєва історія».

Відкрийте для себе кращий спосіб співпраці.

Початок роботи з Dropbox Business